Меморіальна дошка Марини Цвєтаєвої в Лозанні повернулася на місце

Будинок № 3 на бульварі де Грансі знову прикрашає напис «Марина Цв’таева (1892 — 1941) жила Вь етом’ домь Вь 1903 — 1904 рр.». З цього приводу в Лозанні пройшла вчора камерна, але зворушлива церемонія.
Фотографія, винесена в початок цієї статті, можливо, знайома нашим постійним читачам. Дійсно, ми вже розповідали про Лозаннському періоді життя великої російської поетеси, 120-річчя з дня народження якої відзначається цього року, про її прогулянках по набережній Вуха і про написаних нею тут віршах.

Однак ми ніколи не цікавилися тим, як з’явилася меморіальна дошка на старовинному кам’яному будинку — до тих пір, поки вона не зникла і не довелося оселяє її на місце.

Ось ця історія, близька до детективної.

Влітку 1982 року факультет словесності Лозанського факультету, деканом якого тоді був професор П’єр Дюкре, проводив міжнародний колоквіум, присвячений життю і творчості Марини Цвєтаєвої. Близько сорока фахівців, що з’їхалися з Західної та Східної Європи та США, спілкувалися в Швейцарії виключно по-російськи. Колоквіум супроводжувала виставка, на якій відвідувачі змогли побачити рідкісні видання книг Цвєтаєвої, фотографії, документи і рукописи. Кульмінацією цієї зустрічі стало відкриття меморіальної дошки на будинку, де поетеса провела частину свого дитинства.

Меморіальні дошки в Лозанні не рідкість — багато в цьому місті [Марина Іванівна Цвєтаєва] Марина Іванівна Цвєтаєва перебувало цікавих людей, є, кого пригадати: Гавриїл і Катерина Рюміна, що залишили на згадку про себе ціле палац, Бенжамін Констан і Лорд Байрон, композитор Олександр Скрябін, барон де Кубер …

Коли часто ходиш по одному і тому ж маршруту, перестаєш звертати увагу на надокучили деталі. Поки раптом не помічаєш, що вони зникли.

Так і сталося з мешкає в цьому районі Вірою Вега, протягом останніх 33 років викладає в Швейцарії російську мову. «Я регулярно проходжу повз цього будинку. Побачивши одного разу, що почався ремонт фасаду, я пораділа, що дошку зняли — значить, не забруднити, не замажут, — розповіла Віра Миколаївна Нашої Газете.ch — Однак ремонт скінчився, а дошка на стіні так і не з’явилася. Якийсь час її можна було бачити біля поштових скриньок, а потім вона зовсім пропала «.

Небайдужа дама занепокоїлася і провела невелике розслідування. Розпитавши проживають в будинку «інтелігентних бабусь, чудово знали все про Марина Цвєтаєвої», вона з’ясувала, що будівля належить Бернару Ніко (Bernard Nicod), главі однойменного великого агентства з нерухомості.

5 квітня 2012 в муніципальний департамент культури було направлено лист за підписом п’яти чоловік з викладенням ситуації і проханням повернути дошку на законне місце. 24 травня був отримано відповідь, в якій вказувалося, що справа це приватне, до муніципалітету відношення не має. А ходатаям порадили звернутися безпосередньо до пана Ніко.

Зв’язатися з ним виявилося справою нелегкою — по телефону з ним не з’єднували. Тоді в справу втрутився продюсер Олександр Меженський, який згадав, що колись Ніко спонсорував його фільм про архітектора Маріо Ботта. Старий контакт був відновлений, і через якийсь час Бернар Ніко повідомив: «Дошка у мене на столі, призначайте дату». Дату призначили на 23 листопада. Пан Ніко не лише прийшов на церемонію, але й організував російські прапори і апаратів.

Ось такий щасливий кінець. Тепер до будинку на бульварі де Грансі знову можна буде водити туристів і декламувати чудесні цвєтаєвський рядки про вечори в Вуха …

Від редакції: У суботу, 24 листопада о 19 годині в протестанскую центрі навпроти церкви Шебре відбудеться вечір, присвячений Марині Цвєтаєвої. У програмі літературно-музична композиція «Якщо душа народилася крилатою». Виконавець і автор музики — Галина Бові-Кізілова. Ви можете підтвердити вашу присутність по Адерс jmbovy@bluewin.ch або за телефонами 021 946 25 42/076 385 60 55.