Скасування податкових пільг швейцарськими кантонами: що чекає український бізнес?

Важливим інструментом зовнішньої податкової політики держави є договори з іншими державами про уникнення подвійного оподаткування.

Приклад дії договору: якщо ви, будучи громадянином України, виїхали за кордон, там отримуєте зарплату (з якої утримують різні податки) без повторної оплати податків на заробітну плату на батьківщині.

Подібна ж схема дії договору працює і по відношенню до юридичних осіб: фірмам, зареєстрованим в певній країні.

Причому в деяких країнах податки нижче, а в деяких — вище, але якщо ви обрали для своєї роботи низькоподаткові країну — вам не потрібно буде платити високі податки в іншій державі.

Я намагаюся завжди роз’яснити це поняття і його роботу, тому що для більшості саме це розмежування виплати податкового навантаження покрито мороком і невизначеністю.

Що роблять підприємці (не хочу акцентувати увагу на Україні), якщо в країні ведення бізнесу податки великі, є багато регуляторних заборон на багато видів діяльності і поступово ця петля стискається навколо шиї?

Природно — біжать. Другий же варіант — можна культурно переїжджати: пакувати гроші-речі-документи і їхати в іншу країну, з якої під виглядом іноземної компанії і вести бізнес на батьківщині.

Саме таке рішення приймають для себе українські підприємці.

Однією з умов економічної доцільності такої «висилки бізнесу» в Швейцарію є низьке податкове навантаження для таких компаній.

Швейцарія пропонує кілька можливостей економічним емігрантам:

1. Ви можете вести діяльність у Швейцарії та за її межами, як звичайна місцева компанія;

2. Ви не можете працювати в Швейцарії, але без обмеження — володіти іншими підприємствами за її межами (холдингова компанія) або працювати в усіх інших країнах;

3. Частково вести діяльність в Швейцарії у вигляді офісу та персоналу, що обслуговує дану структуру.

Основні податки, що стосуються діяльності швейцарських фірм, розподілені на трьох рівнях: федеральному (податок на прибуток в 8.5%), кантональному (встановлюється кожним кантоном самостійно) і общинним (відносно невеликий і не має принципового значення при обліку).

Для розуміння — точно так само, якщо буде єдиний для всіх в Україні податок на прибуток, плюс кожна область і кожен селищна рада встановлять прийнятні для себе ставки.

І пріснопам’ятний кантон Цуг, від назви якого всі здригаються, — не лідер у списку мінімальних податків. Найкращі умови для юридичних осіб пропонує кантон Appenzell (AR), в якому фірма з 2 мільйонами власних коштів і прибутком в 160 000 швейцарських франків заплатить 9700 швейцарських франків (плюс федеральний податок у 8.5%).

У Цузі ви заплатите 11300 швейцарських франків.

Приблизно порівняний з цугом кантон Obwalden, де з прибутку треба буде віддати близько 12 000 швейцарських франків.

Всі ставки дани за умови роботи компанії на території Швейцарії.

Якщо компанія не веде роботу на території Швейцарії, а продає, наприклад, українські труби або соняшникову олію в Арабські Емірати або Австралію минаючи Конфедерацію — податкове управління (Steuerverwaltung) кантону може знизити для вас податкову ставку по кантонального податку або дати податкові пільги на певний період часу.

Я вважаю, що озвучений минулого тижня європейським комісаром по податках ультиматум швейцарським властям з припинення такої практики ні до чого не приведе.

По-перше, для реформування податкової системи доведеться проводити загальнодержавний референдум.

В розділі Конституції Швейцарії «Федеральні органи влади» визначено, що «вищої законодавчої владою» в Швейцарській Конфедерації володіє народ, що виражає свою волю за допомогою всенародних голосувань-референдумів. Звідси бере початок пряма демократія. На референдуми виносяться пропозиції щодо зміни і доповнення Конституції, ухвалені парламентом закони, а також міжнародні договори та угоди, укладені урядом, та інші важливі питання. Як правило, швейцарці голосують чотири рази в році (в одну з неділь березня, червня, вересня і грудня).

Право на ініціативу і референдум у Швейцарії — класичні засоби вираження прямої демократії. Вони дозволяють громадянину впливати на процес доповнення або зміни Конституції. Уряд надає народу підготовлені проекти законів. Якщо мова йде про зміну Конституції або про вступ Швейцарії в яку-небудь міжнародну організацію, то проводиться обов’язкове голосування (обов’язковий референдум), і тоді відпадає необхідність у зборі підписів.

Кантони в Швейцарії — абсолютно самостійні утворення, що мають свій уряд, парламент і конституцію. Громадяни самостійно визначають фінансову стратегію, бюджет і територіальну приналежність. Так, у 1979 році громадяни теперішнього кантону Jura (населення — 70 000 чоловік) проголосували за відділення від кантону Берн.

Навіть якщо припустити, що відповідна пропозиція буде винесена на референдум — за зміну врядли проголосує більшість жителів конкретних кантонів або країни в цілому.

Гіпотетично, у разі штучного нав’язування центральним урядом змін, деякі кантони можуть винести на голосування відділення від Конфедерації та приєднання до того ж князівству Ліхтенштайн.

Думаю, що максимум, що може статися — це невелике підвищення кантональних податків, які не зіграють особливої ​​ролі в сукупному оподаткування компаній. Чудово організована захист активів компаній, зручність адміністрування, простота ведення податкового та бухгалтерського обліку — з мого досвіду відіграють не останню роль в ухваленні рішення про переведення бізнесу в Швейцарію.